Шкільні події

Успіх відносин вчителя з педагогічним і батьківським колективами безпосередньо залежить від його комунікативних навичок. Знайти підхід до співрозмовника і зробити розмову конструктивною допоможе мовленнєвий етикет. Мистецтво бути приємним і цікавим співрозмовником стане у пригоді не лише в роботі, а й у повсякденному житті. А допоможе оволодіти корисними «прийомами» викладач київської школи етикету Ельміра Джабраїлова.

Говорячи про чарівність, ми не дивимося на те, як поводить себе людина за столом, як виглядає, наскільки модно одягнена, - мається на увазі те, що лежить набагато глибше.

Адже справжня чарівність – не лише у привабливій зовнішності.

Деякі люди наділені унікальною здатністю встановлювати надзвичайно глибокий емоційний контакт зі своїми співрозмовниками так, що люди, які їх оточують, почувають себе у їх присутності абсолютно особливими.

Чарівність має величезну притягальну силу, і ми тягнемося  до тих, від кого вона виходить, іноді навіть не помічаємо цього.

Чарівність – це здатність людини схиляти до себе, до гарного ставлення, зачаровувати людей, підкоряючи їх якимись своїми достоїнствами – словом, роздумом, добротою тощо.

Саме слово «чарівність» (російською «обаяние») походить від російського дієслова «баяти» , що означає «говорити», «чаклувати», «чарувати».

Чарівність – це непоганий додаток до гарних манер. Буває так, що людина добре вихована, але чарівності немає. Тому їй важче привернути до себе увагу.

Чарівність здебільшого містить вихованість, а ще привітність, усмішливість, щирість.

Такі люди мимоволі привертають нас до себе. Нам хочеться спілкуватися з ними знову і знову. Чарівність – це та сама краса, але лише внутрішня.

Безсумнівно, деякі люди чарівні від природи і це дає їм величезну перевагу. Але водночас чарівність не закладена в нас генетично.

Це результат застосування соціальних навичок, про які багато хто з нас майже нічого не знає. Отже, чарівності можна навчитися.

Кілька простих прийомів і дотримання певних правил допоможуть вам освоїти це мистецтво.

На думку психологів, людина, яка вважає сором’язливою, думає, що боїться людей, але насправді вона боїться себе.

Якщо вам близька ця проблема, мабуть, ви підсвідомо вважаєте, що можете видатися людям, які вас оточують, нецікавою людиною.

Розслабтеся і намагайтеся реальніше поглянути на навколишній світ і на вас у ньому. Мабуть, ви перебільшуєте увагу до вас інших людей.

Повірте, кожна людина, зокрема і ви, більше зайняті собою, ніж спогляданням чужих недоліків.

Запам’ятайте! Головне – навчитися розслаблятися під час спілкування, а найголовніше – зробити це вчасно, тобто до початку діалогу. До речі, без легкої усмішки вам, мабуть, також не обійтися.

Якщо ви відчуваєте сильне хвилювання, заходячи до незнайомого приміщення, зупиніться на мить перед дверима, розправте плечі і вдихніть глибше один-два рази.

Під час розмови стежте за тим, що ваше дихання було рівним, а м’язи, особливо м язи обличчя, розслабленими.

А тепер, навчившись того, як можна упоратися із сором’язливістю, непогано було б намагатися справити на співрозмовника сприятливе перше враження.

Коротко алгоритм ваших дій може бути таким:

  • Ви повинні усміхнутися уявному співрозмовнику і доброзичливо привітатися;
  • Можна зробити комплімент співрозмовнику, обов’язково при цьому назвавши його ім я, кілька разів усміхнутися і показати, що він вас зацікавив.

Іще одне важливе питання перед тим як ви почнете оволодівати наукою вільного спілкування: «Що робити, якщо під час бесіди ви не знаєте, як стояти і куди подіти руки?»

Насамперед намагайтеся стати прямо і розправити плечі: згорбившись, ви будете виглядати непривабливо.

А ось упиратися руками в боки і тим більше схрещувати їх на грудях не варто – це не відповідає правилам етикету, хоча і дещо полегшує навантаження на хребет.

Якщо немає можливості сісти, знайдіть собі опору, - скажімо, зіпріться рукою на спинку стільця або на край столу (якщо це можна у приміщенні, де ви знаходитеся).

Після того як вам удасться зав’язати розмову, не забудьте про «обов’язкову програму за створення сприятливого враження».

Під час її виконання зробіть своєму співрозмовнику комплімент (лише щирий), наприклад, «Який у вас гарний браслет!».

Після цього логічно поставити запитання, яке може випередити розмову: «Напевно, він старовинний?»

Будьте впевненні, що розмова, підтримувана вашим інтересом і навідними запитаннями, може вилитися у тривалу бесіду.

Починаючи розмову, ураховуйте думку психологів про те, що негативна інформація не стимулює співрозмовника продовжувати її.

Тому намагайтеся вкласти у вашу першу фразу смисл, який має винятково позитивне значення. Наприклад: «Як вам подобається це канапе? На мою думку, вони чудові!» - це набагато краще, ніж «Яка гидота ця ваша заливна риба!»

Якщо початкове взаєморозуміння досягнуто, можна, наприклад, поцікавитися, чим він займається і як довго тощо.

Більшість людей любить такі запитання – їм приємно, що хтось ними цікавиться.

Головне, щоб це був щирий інтерес. Але якщо ви відчуєте, що під час розмови порушуються межі особистого, краще змінити тему.

Коли розпочата розмова не клеїться, спробуйте поглянути на себе збоку. Можливо, ви реагуєте на сказане співрозмовником образливим для нього чином або поставили його у незручне становище.

Наприклад, дізнавшись, що ваш співрозмовник є лікарем, ви розповідаєте йому про свої хвороби, якщо дизайнером інтер’єрів – намагаєтеся проконсультуватися з приводу майбутнього ремонту тощо.

Якщо під час бесіди вам вдалося уникнути всіх описаних вище «пасток», не розслабляйтеся – на вас чекає найнебезпечніша для дилетанта розмовного жанру западня: набриднути своєму співрозмовнику.

Уявіть, що ви розговорилися і тут вас «понесло». На відміну від відомого Остапа Бандера, який у такі моменти займався винятково PR своєї справи, ви починаєте нарікати і скаржитися на життя, що, на відміну PR, украй не конструктивно!

Намагайтеся запам’ятати такі правила:

ü  Зайве філософствування на будь-які теми з ноткою самоствердження може повеселити слухачів, але швидко почне дратувати;

ü  Розмови про хвороби зацікавлять лише співрозмовників літнього віку, причому, мабуть, це будуть їхні власні хвороби, а не ваші;

ü  Ніколи не розповідайте про себе, поки вас не попросять, причому обмежтеся відповідями на поставлені співрозмовником запитання (може, він запитав просто з увічливості, а не тому, що хоче знати все про ваші «тріщинки»);

ü  Якщо співрозмовник не запитує вас про сім’ю,  собаку, кішку або дачу тощо, отже, йому це не цікаво.

Намагайтеся бути уважним і щирим слухачем. Адже якщо ви прикидаєтеся, то вас видають не лише поза, а й відсутній погляд.

А якщо при цьому вам співрозмовник поставить невинне запитання «Що ви про це думаєте?», то ви зрозумієте, яким небезпечним  є  прикидання і як легко при цьому попастися.

Побувши в ролі вдячного й активного слухача, ви, напевно, швидко навчитеся вільно спілкуватися і вам будуть раді в будь-якій компанії.

І остання «пастка», в якій ви можете опинитися вже в ролі жертви, - співрозмовник нехтує елементарними правилами спілкування.

Головною темою розмови він неодмінно вибере себе, а вам залишиться лише слухати і гарячково розмірковувати , як же позбутися його.

Приводи можуть бути різними. Скажімо, дочекавшись короткого перепочинку в розмові, спробуйте вставити: «Вибачте, я щойно побачив старого знайомого і мені потрібно з ним привітатися» або «З вашого дозволу хотілося б що-небудь перекусити – я приїхав сюди сам з цією метою».

Покидаючи свого безталанного співрозмовника, скажіть йому (яким би нецікавим і нудним він вам видався): «Мені було дуже приємно з вами поспілкуватися» і усміхніться.

У всякому разі, потрапивши в подібну ситуацію, не дозволяйте себе мучити нецікавими й непотрібними розмовами лише тому, що хоч хтось звернув увагу на вас.

Продовжувати кивати і підтакувати – це прояв неповаги до себе. Дозвольте собі таку розкіш – увічливо попрощатися.

 

Ельміра Джабраїлова

За матеріалами журналу

«Школа»  

 

Краще хором!!!                                        Хіт наших пращурів

 

«Услышь меня, хорошая»

 

Стихи Исаковский М.,                                             музыкаСоловьев-Седой В. 

 

  1.      I.            Услышь меня, хорошая,
    Услышь меня, красивая,
    Заря моя вечерняя,
    Любовь неугасимая.
    Заря моя вечерняя,
    Любовь неугасимая.

 

  1.  II.            Иду я вдоль по улице,
    А месяц в небе светится,
    А месяц в небе светится,
    Чтоб нам с тобою встретиться.

 

  1. Еще косою острою
    В лугах трава не скошена,
    Еще не вся черемуха
    К тебе в окошко брошена,
    Еще не вся черемуха
    К тебе в окошко брошена.

 

  1. Еще не скоро молодость
    Да с нами распрощается,
    Люби, покуда любится,
    Встречай, пока встречается.

 

  1.  V.            Встречай меня, хорошая,
    Встречай меня, красивая,
    Заря моя вечерняя,
    Любовь неугасимая,
    Заря моя вечерняя,
    Любовь неугасимая.

 

Facebook

Twitter

Google Plus

YouTube

ЗНО та ДПА