Визначення мети виховної роботи в школі – постійне дискусійне питання на педагогічних радах, семінарах, засіданнях ШМО класних керівників тощо.
І це не дивно, бо дебати про мету виховання йде з давніх давен. К.Д. Ушинський писав: "якщо вам кажуть, що метою виховання буде зробити людину щасливою, то ви маєте право запитати, що таке розуміє вихователь на ім'я щастя, тому що, як відомо, немає жодного предмету у світі, на який би люди дивилися б так по різному, як на щастя: що одному здається щастям, то іншому може здаватися не тільки байдужою обставиною, але й навіть просто нещастям"1. При цьому найчастіше виникає питання, чи завжди корисно дитині бути постійно щасливою, чи не призведе це до гіркого розчарування, безпорадності, коли молода зіткнеться з несправедливістю, трагедіями, необхідністю вибору способу вирішення виникаючих соціальних проблем. Мова іде не тільки про його актуальні зацікавленості: педагогічні працівники школи піклуються як про сьогодення, так і про майбутнє молодої людини, готуючи її до складних хитросплетінь життєвого шляху.
Довгий час мета розглядалася з позиції ідеалу людини, гармонійно розвиненої, яка поєднує у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість. Безперечно, цю позицію треба розглядати в якості ідеальної мети виховання.
Проте виділення такої мети в якості єдиної призводить до того, що практичний результат виховної роботи суттєво відрізняється встановлених завдань. Прагнення до ідеальної мети не виключає і навіть передбачає встановлення, визначення зрозумілих вчителю завдань, досягнення яких можна побачити в результаті його діяльності, яким є зміни у вихованості учнів.
Працюючи над конкретними завданнями та метою, вчителі школи виділили підстави для їх визначення.
Перша підстава пов’язана з розвитком кожного індивіда, розкриттям його потенціалу, яким наділила людину природа, - формування його індивідуальності. Як вважав І.Г. Єрмаков, при розвитку індивідуальності активність та енергія розвивається в кожній із існуючих сфер людини. В той же час ці сфери все більше інтегруються; розвивається певна структура, яка керується волею та розумом індивіда. Розвиток особистості в деякій мірі визначається й індивідуальними умовами, але в основному соціальними.2
Друга підстава пов’язана з відносинами людини та суспільства. Довгий час розробка і обґрунтування педагогічної мети відбувалося за ціннісною, телеологічної ознакою: найвищою вважалася мета, що більш за все відповідала потребам суспільства й держави. За такого підходу інтереси дитини немов би відходили на другий план, однак гуманістична педагогіка вважає їх основними.
Сьогодні найближче до нас визначення, дане А.С. Макаренком: "Виховати вихованця – означає допомогти йому досягти власними силами можливої для нього досконалості, тобто стати морально розвиненою й практично діяльністною особистістю"1.
Таким чином, всі педагогічні завдання вчителі школи умовно розділили на дві взаємообумовлені групи: ідеальні та актуальні, останні конкретизуються в завданнях формування та розвитку особистості.
Спираючись на реальну мету виховання, вчителі школи визначили актуальні завдання виховної роботи школи.
Виходячи з того, що результатом виховання є соціальний розвиток людини, який передбачає позитивні зміни в його поглядах, мотивах та реальних діях, вчителі школи виділили три групи виховних завдань, які орієнтовані на результат виховання дитини.
У відповідності до вищезазначених педагогічна рада школи визначає зміст виховання учнів.
Другий підхід до визначення змісту виховної роботи в школі – класифікація завдань за видами діяльності учнів. В даному випадку мова йде про виділення виховних завдань, пов’язаних з організацією пізнавальної, трудової й досудової діяльності учнів. Завдання орієнтовані на максимальне використання можливостей цих видів діяльності.
Третій підхід, як і в першому випадку, орієнтований на результат виховання, що сприяє формуванню соціальності людини, тобто готовності до участі у складній системі соціальних відносин, в економічній, політичній та духовній сферах.
1 Ушинський К.Д. "Людина як предмет виховання. Педагогічна антропологія." Вибрані пед. твори, 2 том, під редакцією А.І. Піску нова, Москва "Педагогіка", 1974 ст.:12-13
2 "Мистецтво життєтворчості особистості" під редакцією В.М. Донія та І.Г. Єрмакова, Інститут змісту і методів навчання, К., 1997, ст.85
3А.С. Макаренко. Зібрання творів в 4-х томах. Москва "Правда", 1987,
т. 1-й ст. 281 Далі буде