Соціалізація сьогодні є актуальною, як ніколи.
Саме тому поняття соціалізації широко застосовується у філософських, психологічних та педагогічних дослідженнях. Педагогічний колектив школи завжди тримає руку на пульсі педагогічних інновацій. Під соціалізацією розуміють інтеграцію людини в систему соціальних відносин, в різні типи соціальних спільнот (групу, інститут, організацію). Соціалізація в 40-й школі – прищеплення учням навичок засвоєння елементів культури, соціальних норм та цінностей, на основі яких формуються якості особистості.
В Конституції України записано: "Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Безперечно, що зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб його громадяни успішно оволодівали суспільними ролями, мали можливість брати участь у виробничій діяльності, створювали міцну родину, були законослухняними громадянами. Це характеризує людину як об'єкт соціалізації. Однак повноцінна соціалізація можлива, коли людина є не тільки об’єктом, але й суб’єктом цього процесу. Як суб’єкт дитина засвоює соціальні норми та культурні цінності у єдності з саморозвитком, самореалізацією, тобто не тільки адаптується в суспільстві, але й активно бере участь в процесі соціалізації; впливає сама на себе та власні життєві обставини (система правового та естетичного виховання).
В процесі створення навчально-виховної системи школи вчителі звернули увагу на те, що процес соціалізації дуже залежить від загальноприйнятих суспільних норм, які регулюють вимоги, які суспільство ставить перед людиною (специфіка мікрорайону школи: працівники АТЕКу, інтелігенція, бізнесмени, які змогли придбати квартири в нових будинках), та забезпечують його адекватне включення у соціальну діяльність (волонтерський загін, туристичний клуб). Соціалізація виступає як елемент механізму саморегуляції, забезпечує зберігання і розвиток соціуму мікрорайону школи. Соціалізуючись, дитина не тільки збагачується досвідом, але й реалізує себе як особистість, впливаючи на життєві обставини та оточуючих людей. (Соціальний супровід дітей, які проживають в складних умовах, і т.і.). В процесі засвоєння досвіду відбувається формування соціальних почуттів: симпатій і антипатій.
Від того, як індивід стає елементом соціальної організації, як включається у суспільство, залежить, з одного боку, формування здатності впливати на особистість, з іншого – формування здатності, особистості піддаватися впливу інших людей.
Суспільство, являючись складною системою диференціюється на ряд ролей, передбачає участь кожного вихованця у діяльності та спілкуванні залежних підструктур (в сфері політичних та економічних відносин, соціальних груп, суспільних інститутів і т.п.). Це визначає різноманітність соціальних ролей та позицій людини. До володіння багатьма з них готує учнів 40-ва школа.
Готуючи до соціалізації дитину, вчителі школи мають на увазі перш за все формування готовності індивіда до реалізації сукупності соціальних ролей, засвоєння цих ролей. При цьому відбувається соціальне самовизначення – вибір учнями своєї ролі і позиції в загальній системі соціальних відносин, передбачаючий їх включення в цю систему на основі сформованих інтересів та потреб (профорієнтація, громадянське та правове виховання).
Соціалізація формує особистість, суттєві риси якої визначаються місцем , яке займає людина в системі соціальних відносин: дружніх, любовних, родинних, виробничих, політичних і т.і. П.М. Натовп писал: "Людина стає людиною завдяки людській спільності…, не виростає насамоті, не виростає й просто один поруч з іншим, у приблизно однакових умовах, але кожна – під багатосторонніми впливами один на іншого, безперервно реагуючи на ці впливу".1
Багато років школа готувала учнів до соціалістичного благополуччя, яке було запрограмоване системою соціальних відносин. Ідеальним вважалося, що випускники школи підуть туди, куди їх покличе суспільство. Однак це суперечило реальним оцінкам того майбутнього, яке по різному бачили випускники школи. Характерним в тому відношенні є виступ на випускному вечорі Юлії Студенцової, героїні повісті Володимира Тендрякова "Ніч після випуску". "Чи люблю я школу? – Голос хвилюючий. – Так, люблю. Дуже! Як вовчисько власну норку… І ось вже потрібно вилізти зі своєї нори. І відразу тисячі доріг!.. Тисячі!.. По якій мені піти ? давно ставила перед собою питання, але відмахувалася, тікала від нього. Тепер все – тікати неможна. Потрібно йти, а не можу, не знаю… Школа мене примушувала знати все, все, окрім головного – що мені подобається, що я люблю. Мені щось подобалося, а щось не подобалося. а якщо не подобається, то й дається складніше, тобто цьому, що не подобається, віддавай більше сил, інакше не отримаєш п’ятірку. Школа вимагала п’ятірок, я слухалася і … і боялася сильно любити… Тепер ось озирнулася, і виявилося – нічого не люблю. Нічого, окрім матусі, тата й школи. І тисячі доріг – і всі однакові, всі байдужі… Не думайте, що я щаслива. Мені страшно. Дуже!"2
Юлю та інших героїв повісті можна назвати "жертвами соціалізації". Звикнувши пристосовуватися до певного типу відносин, що склалися в школі, виявилися в дуже складному становищі під час вибору свого, тільки особисто притаманного способу соціальної поведінки.
Аналогічними "жертвами" соціалізації є й ті, хто у відносинах з людьми не може адаптуватися до норм відносин групи людей, суспільства в цілому. Педагогічний колектив школи одним із найголовніших завдань виховання вбачає цілеспрямовану роботу, щоб випускники школи № 40 не ставали "жертвами" соціалізації, були готові до дорослого життя з усіма його позитивними та негативними проявами.
Традиційно механізми соціалізації класифікують наступним чином: традиційний (через сім'ю та найближче оточення); інституціональний (через різні інститути суспільства); стилізований (через субкультури); міжособистісний (через впливових осіб); рефлексивний (через переживання та усвідомлення). Таким чином, соціалізація людини відбувається в процесі взаємної з багаточисленими факторами, агентами, за допомогою низки механізмів. Однак їх функції під час соціалізації можуть як доповнювати, так і протирічити один одному. В зв’язку з цим учителі 40-ї школи визначають напрямки соціалізації, вміють виявити його позитивні та негативні моменти і знаходять прийоми посилення позитивних та компенсації негативних.
Соціалізація дитини залежить від багатьох впливів на неї. Особливе місце серед них відводиться педагогічним впливам, тобто тим, які цілеспрямовані і передбачають створення комплексу умов, які забезпечують успіх соціалізації.
Вчителі школи виділяють три сфери, в яких відбувається процес становлення особистості: діяльність, спілкування, самопізнання. (схема № 2).
Процес соціалізації передбачає єдність змін всіх трьох зазначених сфер: діяльності, спілкування та самопізнання.