Діагностика і контроль у виховному процесі (управління виховним процесом) сьогодення має виняткові особливості: змін не очікують, зміни стали змістом нашого життя, причому, не завжди позитивні.
Головна причина – докорінні зміни в соціально-економічних, політичних умовах нашого суспільства. Школа взагалі, і сорокова зокрема, першою реагує на всі зміни, які відбуваються в суспільстві, здійснює постійний зв'язок сучасного з минулим і майбутнім. Це знайшло значне відображення у стратегічній концепції розвитку школи.
За сучасних умов визріла об’єктивна необхідність створення адекватної сучасним завданням освітньої галузі системи аналізу й прогнозування, яка дозволить відстежувати всі значущі освітні процеси в динаміці та взаємозв’язку.
Управління – це особлива діяльність, яка спрямована на організацію, функціонування та розвиток школи.
Соціальні зміни, які відбуваються в Україні, дозволили педагогічному колективу спеціалізованої школи № 40 Святошинського району Києва, перейти від засад педагогіки авторитарної до національної, гуманістичної, демократичної, соціалізуючої, підпорядкувавши їй виховну мету, завдання, зміст, методи, форми, виховні ідеали. Ці ідеї втілені в Конституції України, Державній програмі. Освіта (Україна ХХІ століття); Концепції національного виховання, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті; Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні, комплексної програми «Столична освіта» та районної програми «Столична освіта. Святошинський район». Сутність виховання має реалізуватися за нових умов із урахуванням всіх соціальних, педагогічних та індивідуальних чинників, що впливають на становлення особистості.
Формування особистості - складна справа ,яка вимагає від педагогічних працівників школи знання свого предмета та вміння аналізувати педагогічний процес, об’єктивно встановлювати факти і не спиратися на інтуїцію. Для поліпшення навчально-виховного процесу за сучасних умов управління будується на діагностико-корекційній роботі.
Психолого-педагогічна діагностика – це оціночна практика, спрямована на вивчення індивідуально-психологічних характеристик з метою оптимізації навчально-виховного процесу. Це – складова педагогічної діяльності. Це – вимога особистісно орієнтованої школи, стимул в роботі, підґрунтя для прийняття рішень і реалізації педагогічно доцільних рішень.
В межах 40-ї школи проводяться такі види діагностики:
• Соціальна;
• Психологічна;
• Педагогічна.
Педагогічна діагностика – це практика виявлення якості навчально-виховної діяльності, причин та недоліків, спрямована та детальну категоризацію окремого випадку, необхідність для прийняття рішення, розкриває взаємозв’язки та закономірності.
Діагностику рівня вихованості організує заступник директора з виховної роботи. Результати цієї діагностики дають інформацію для аналізу попереднього педагогічного досвіду та конструювання подальшого педагогічного процесу. За допомогою діагностики здійснюється управління розвитком учнів: прогнозується результат, проводиться узагальнююча діагностика в кінці навчального року, плануються дії на наступний рік.
Об’єкти педагогічної діяльності в школі ми поділяємо на дві групи:
• Особистість школяра;
• Вивчення основних впливів педагогічних джерел на почуття, свідомість та поведінку учнів школи.
Для оцінки ефективності виховного впливу ми з’ясовуємо, чи стала дитина емоційнішою, розумнішою, чеснішою, відповідальнішою чи навпаки. Діагностуються зміни потреб, мотивів, цінних орієнтирів, конкретного учня, наскільки він та його класний керівник задоволені процесом взаємодії.
У виховному процесі найчастіше використовується діагностика рівня вихованості, оздоровчої сфери, рівня креативності обдарованих учнів.
Діагностика використовується в роботі класних керівників, в роботі з учнями девіантної поведінки тощо. Кожен класний керівник у процесі діагностики використовує програму вивчення школяра: загальні відомості про учня, батьків, стан здоров’я учня , його загальний розвиток, участь у громадській діяльності, ставлення до фізичної праці, рівень дисциплінованості, інтереси.
Внутрішні вимірювання рівня вихованості показують відносне благополуччя рівня вихованості учнів школи. Зовнішні показники (правопорушення, скарги вчителів та батьків) повідомляють про рівень вихованості, тобто наявність покращення ситуації чи погіршення та росту. Це свідчення того, що система виховної роботи, яка діє в школі, достатньо ефективна чи ні. На випадок погіршення показників рівня вихованості школа повинна вносити корективи в діючу систему виховної роботи та плани виховної роботи класних керівників.
Вивчення результатів виховання за конкретними якостями чи формування тих чи інших якостей у учнів школи не означає ігнорування цілісного характеру особистості. Цілісність реальної особистості учня – об’єктивний факт. І він не залежить від підходів, намірів вчених чи педагогічних впливів. Разом з цим у процесі формування особистості важливо акцентувати виховні умови на конкретних напрямках.. формування особистості відбувається під впливом багатьох факторів: сім’я, навколишнє середовище, засоби масової інформації та інших впливів, які відокремлювати неможливо. Школа спрямовує процес їх розвитку, заохочує та розкриває все позитивне в дітях, у разі необхідності спрямовує перевиховання. Систематичне виявлення рівня вихованості дає можливість розглядати проблему вивчення ефективності виховання головним чином в школі. Вивчення не може ні охопити повністю результатів виховання, ні тим більше допомогти вдосконаленню вихованню учнів школи. Воно покликане допомогти вдосконаленню виховання школярів.
Далі буде