7 тез про академічну доброчесність

ВКолективний виступ Кицюк О.В., вчителя української мови та літератури, Іващенко Т.А., вчителя історії, Титаренко Л.В., вчителя початкових класів на  Методичному воркшопі за темою "Академічна доброчесність:7 тез від міфу до реальності" 03.12.2020 р

Як і в будь-якій сфері діяльності, в освіті є свої тренди та тенденції: ти як вчитель/учителька «на хвилі», якщо розвиваєш в учнів та учениць компетенції, формуєш загальнолюдські, національні цінності, розвиваєш у дітей м’які навички, навчаєш через прийоми STEM-освіти і кейси, і, звісно, виховуєш в учнівства і колег академічну доброчесність.

Учитель «на хвилі»

Для того щоб гарантувати якісний виховний вплив, нам – учителям – необхідно чітко усвідомлювати, які цінності ми виховуємо, «зрощуємо» у дитини, на кого (на яку вікову, соціальну, гендерну тощо) групу зорієнтована робота, яка загальна стратегія, кінцева мета, які форми і методи можна використати, які з них більш ефективні, які менш.

І, звісно, дуже важливо – хто саме цей виховний вплив буде здійснювати і на якому життєвому етапі суб’єкта виховного впливу (і чи завжди цей суб’єкт є суб’єктом, а не об’єктом?). Тому нам, освітянам, важливо знати і розуміти ключові аспекти того, що ми виховуємо і формуємо в наших дітях. Академічна доброчесність – ціннісна платформа, яку важно обчислити та вмістити у певні розміри та цифри. І все-таки пропоную зосередити увагу на 7 тез, які вважаю важливими.

Перше,

що важливо пам’ятати освітянам, що чесність, справедливість, добропорядність, порядність – це базові цінності людини. Про них говорили й говорять філософи і відомі митці слова від античності до сучасності.

«Людина має бути чесною по натурі, а не за обставинами» (Марк Аврелій).

«Чесність не тільки перший крок до величі, вона – сама велич» (Крістіан Боуві).

«Що вподобав, на те й перетворився» (Григорій Сковорода).

«Негідно користуватися результатами праці інших, ховатися за чужу спину» (Василь Сухомлинський).

Друге, 

що треба знати, «академічна доброчесність» – це комплексне поняття.

Поняття «академічна доброчесність» знайшло відображення у документі «Фундаментальні цінності академічної доброчесності» Міжнародного центру академічної доброчесності при Ратлендському інституті етики (університет Клемсон у Південній Кароліні).

Згідно з документом, «Академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти, навіть перед труднощами, шести фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності й мужності».

Якщо їх поєднати, то виходить коротка історія про те, що в освіті все має бути чесним і об’єктивним, саме це викликає довіру між учасниками взаємовідносин, оскільки всі процеси, у тому числі й оцінювання, бюджет є справедливими і прозорими. Усі учасники освітнього процесу у взаєминах керуються повагою, відчувають спільну відповідальність за отриманий результат, професійну відповідальність учительства, особисту відповідальність учнівства і батьківства.

І саме такі підходи можуть викликати непорозуміння, іноді протидію певних людей, як серед учительської, так і серед батьківської громади, і треба мати велику сміливість відстоювати ці принципи доброчесності.

Третє, 

освітянам треба опрацювати, знати і виконувати статтю 42 Закону України «Про освіту», яка на законодавчому рівні прописує визначення «академічної доброчесності», визначає її складники та відповідальність учасників освітнього процесу за її порушення.

Стаття 42 визначає, що «Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень».

Зараз в школах активно обговорюється, як саме необхідно впроваджувати реалізацію цієї норми закону в освітні реалії: проводять семінари, круглі столи, роз’яснювальну роботу з учнями, приймають рішення педагогічних рад.

Здавалося – все так просто: є закон – треба його виконувати. Але не все так добре в освітянському середовищі, є випадки, коли освітяни під час обговорення не тільки піддають сумніву впровадження принципів академічної доброчесності (мовляв, якщо учням взагалі не давати списувати, то які ж будуть в них оцінки?), але й голосують «проти» впровадження академічної доброчесності на засіданні педагогічної ради.

Є випадки, коли під час конкурсу на посаду директора школи претенденти створюють свій виступ на виступах колег-директорів (звісно, без їхнього дозволу) – і це все приклади з життя! Тут вже постає питання «Чи можуть здійснювати виховання такі педагоги і що саме вони виховуватимуть у своїх учнів?»

Та й скільки б виховних заходів ми не провели – їхня ефективність буде зведена до нуля через підтримку не доброчесних дій деяких батьків для отримання вищої оцінки і через негативний власний приклад деяких вчителів, адміністрації.

Четверте,

або що саме вважати порушенням академічної доброчесності?

Та сама стаття 42 Закону України «Про освіту» визначає, що порушенням академічної доброчесності є: академічний плагіат, само плагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво.

За порушення цієї норми передбачають відповідальність у вигляді:

повторного проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

повторного проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);

позбавлення академічної стипендії;

позбавлення наданих закладом освіти пільг оплати навчання.

Також поняття «академічної доброчесності» поширюється на всі освітні заклади незалежно від форми власності та ступенів навчання (як в загальноосвітніх так і вищих). Академічна доброчесність – це запорука появи покоління чесних громадян, з новою антикорупційною свідомістю. Учні, які вважають, що списувати – нечесно, у майбутньому, найімовірніше, не будуть давати чи брати хабарі.

Учителі, які оцінюють учнів об’єктивно, виставляють оцінки прозоро, не провокують учнів «додатково» отримувати в них платні послуги, не беруть хабарів, не будуть власним прикладом виховувати в учнів схильність до використання корупційних схем. Дуже сумним є той факт, що значна кількість українців (7,9%) вважає нормальним і ефективним вирішувати певні правові питання з допомогою хабаря або інших подібних заходів (дослідження фонду «Демократичні ініціативи» ім.Ілька Кучеріва, 2017).

Ми всі хочемо жити у доброчесній державі, де немає корупції, але чи ми готові змінитися самі? Корупція – це не тільки випадки «відкатів» і схем, хабарів і кумівства у загальнодержавних масштабах. Це – особливий тип мислення людини, який формується з дитинства: батьками, садочком, школою. Це система цінностей категорій «добро» і «зло» і залежно від того, що ми вкладаємо в розуміння цих категорій ми і будуємо власне життя.

П’яте,

або процес створення внутрішньої системи якості освіти, складовим елементом якої є створення освітнього середовища на принципах академічної доброчесності в школах України.

Одним із напрямів аудиту освітнього закладу Службою якості освіти буде перевірка наявності знань в учасників освітнього процесу щодо поняття «академічна доброчесність» та наявності атмосфери академічної доброчесності у освітньому закладі: об’єктивної прозорої системи оцінювання, відсутності використання фальсифікацій, плагіату тощо. Чому розбудова цієї системи важлива у наших школах? Тому що академічна доброчесність – це поки ще більше «слова», а не реалії української освіти.

Більшість батьків, учнів та і вчителів бачать як кінцевий результат навчання не те, що знає, вміє учень/учениця і як він/вона може ці знання застосовувати, а лише оцінку (ось чому діти списують, деякі батьки вирішують завдання замість дітей і бувають випадки, коли вони готові «домовитися» з вчителями чи адміністрацією за певну оцінку, користуються готовими «решебниками» тощо). Об’єктивність і прозорість оцінювання – один з елементів доброчесного освітнього простору, але останні рішення МОН (не коментувати і не оголошувати оцінки учнів) на практиці призвели до того, що психологічно учні може і стали почуватися краще, але часто тепер не розуміють, а іноді, й не знають результатів свого оцінювання.

Оцінки за самостійні, контрольні роботи, тематичні, семестрові, за усні відповіді вчителі виставляють автоматично у шкільний журнал, до якого в учнів доступу немає. Не всі учні подають щоденник учителям для оцінки, та й часто просто не встигають на перерві це зробити. Навіть, якщо на перерві діти зможуть (через шалений брак часу як у них, так і у вчителів) поговорити про отримані результати, то все одно розмови «тет-а-тет» не вийде, оскільки дітей багато, і приділити кожному з них час на перерві важко. Така практика також повністю виключила формування в учнів і навичок само оцінювання. Можливо є вихід – електронний щоденник?

Але не всі освітні заклади мають таку можливість, та й практика показує, що не всі учні й їхні батьки у закладах, де така послуга є, можуть і хочуть користуватися цією можливістю (і навіть якщо користуються, то коментарів, чому саме така оцінка, не отримають).

Та й не забуваємо, що електронний щоденник – переважно послуга платна.

Також і учням, і батькам не завжди відомо, яку оцінку дитина отримала, за який вид роботи і чому саме таку оцінку? І де ж тут прозорість і об’єктивність? І чи не тут може виникнути ризик не доброчесності?

Окрема розмова про проблеми доброчесності в школі в ситуаціях отримання подарунків учителями від батьків, проведення олімпіад і захисту робіт МАН, отримання категорій і звань педагогічними працівниками, розподілу педагогічного навантаження, використання батьківських фондов тощо.

Там, де є людський фактор, ситуація залежатиме від того, хто саме здійснює управлінську чи організаційну діяльність. Природу взаємин визначають люди! Звичайно, не можна обвинувачувати усіх освітян, але важливо акцентувати увагу на «практиках» у реальних освітніх закладах України. Тому якщо вже ми і почали свій шлях до розбудови академічної доброчесності, то ми зараз тільки «на початку» цього шляху.

Шосте,

або «академічна доброчесність» так і залишиться дефініцією, поняттям, якщо не почати діяти!

Для кожної школи тут має бути власний рецепт. Дієво спочатку зануритися в тему – на усіх рівнях: батьки, учні, учителі. Почати відкриту розмову, з’ясувати проблеми (можна через анкетування, фоку групи, «скриньки довіри» тощо).

Потім необхідно опрацювати отриманий результат, виявити проблеми, визначитися із напрямами: що, кому і в якому обсязі робити (має бути виданий розпорядчий акт, наказ чи рішення ради школи, педагогічної ради. Делегувати завдання, визначитися із термінами).

Форми реалізації мають бути сучасними, інтерактивними, щоб процес змін, що розпочнеться у закладі, став цікавим, пізнавальним і ефективним. Враховувати і використовувати думку учнів (шкільного парламенту, активу) та батьків. Оскільки доброчесність зростає з дитинства, із сім’ї, особливу увагу приділити роботі з батьками. Важливо напрацювати і власні правила доброчесності освітнього закладу як спільні цінності, що об’єднають усіх, або власну антикорупційну програму – головне, щоб усі усвідомлювали – жити чесно – це правильно, це справедливо по відношенню до всіх і будувати таку школу (які і державу) – мають всі!

Сьоме,

або якщо ви відчуваєте, що потребуєте допомоги із тим, щоб розібратися із поняттям «академічна доброчесність», раджу розпочати із Закону України «Про освіту» а також статті Служби освітнього омбудсмена Сергій Горбачова, переглянути матеріали сайту Служби якості освіти України, переглянути відео, або пройти безкоштовне онлайн-навчання на освітянській платформі EdEra з теми.

Саме темі розбудови доброчесного академічного середовища присвячені сесії багатьох експертів і експертом EdCamp Ukraine, які можна знайти за посиланням.

Тематиці академічної доброчесності та впровадженню антикорупційних освітніх інструментів присвячені матеріали проекту USAID  ВзаємоДія.

Стів Джобс сказав: «Будьте чесними і з собою, і з людьми. Завжди робіть усе вчасно, ніколи не здавайтеся, йдіть до своєї мети, навіть якщо все погано…». Це порада тим, хто сумнівається, що бути чесним – це бути успішним!

 

Перегляди: 736
Друк